Фінансовий стан сільськогосподарських формувань Тростянецького району Вінницької області, його оцінка та шляхи стабілізації в умовах ринкових відносин

Аналізуючи дані, наведені в таблиці 2.5, можемо зазначити, що вартість основних засобів з 2000 року по 2004 рік зменшилась на 46890,2 тис. грн. або на 26,9%, що свідчить про неможливість підприємств району виділяти кошти на прид-бання нових основних засобів. Щодо показників фондооснащеності (наявність ос-новних засобів на 100га сільськогосподарських угідь) та фондоозброєності праці (наявність основних фондів на одного середньорічного працівника), то саме за до-помогою цих показників визначають забезпеченість підприємств основними засобами. Показ-ник фондооснащеності засвідчує рівень інтенсифікації сільського господарства та про рівень розвитку матеріально - технічної бази будь - якого господарства або групи підприємств. У нашому випадку даний показник зменшився на 9,3%, що є негативним фактом, так як він впливає на виробництво продукції з одиниці площі і таким чином може спричинити зменшення даного показника. Слід відмітити, що підприємства повинні бути зацікавлені у підвищенні показника фондооснащеності, так як чим вище даний показник, тим більша ймовірність зміцнення економіки сільськогосподарських підприємств. Показник фондоозброєності впливає на про-дуктивність праці. Чим вище фондоозброєність, тим повинна бути вища продуктив-ність праці. Щодо підприємств Тростянецького району, то даний показник зріс на 39,7% і таким чином сприяв підвищенню продуктивності праці. Але маємо зазна-чити, що підвищення даного показника відбулось, здебільшого, не за рахунок знач-ного підвищення вартості основних засобів, а за рахунок скорочення працівників, зайнятих в галузях сільськогосподарського виробництва.

Для того щоб ефективно використовувати земельні, трудові та матеріально-технічні ресурси, які знаходяться у розпорядженні господарств, необхідно правильно визначити напрямок спеціалізації. Спеціалізація сільськогосподарських підприємств являє собою процес суспільного поділу праці, який характеризується розвитком окремих галузей виробництва відповідно до грунтово - кліматичних і економічних умов кожного підприємства. Ефективність спеціалізації проявляється у збільшенні виробництва сільськогосподарської продукції з одиниці земельної площі, підвищенні товарності продукції, зниженні собівартості та підвищенні рентабельності. Історично склалось, що спеціалізація в сільському господарстві України в основному склалася по природно - економічних зонах, що дозволяє при відносно незначних затратах одержувати високі врожаї та прирости (при умові, що господарювання ведеться з використанням інтенсивних технологій та вистачає коштів на придбання та застосування необхідних матеріально - технічних ресурсів). Але в сучасних умовах, у зв'язку з цілою низкою проблем, які перешкоджають нормальному функціонуванню сільськогосподарських підприємств, більшість господарств спеціалізується на вирощуванні не тільки продукції, яка ними історично вироблялась, але і розпочинають вирощувати продукцію, яка має принести значні прибутки. Тобто не відбувається процесу поглибленої спеціалізації сільськогосподарських підприємств. Даний факт, звичайно, є негативним, так як підприємства розпилюють свою увагу на виробництво різних видів продукції, і тому недоодержують певні суми прибутків.

Зупинимось докладніше на визначенні спеціалізації Тростянецького району, а для цього визначимо рівень спеціалізації, який визначається відношенням обсягу продукції основних галузей до загального обсягу товарної продукції. Для того, щоб мати наочне уявлення щодо зміни розмірів реалізації продукції тваринництва і рослинництва представимо їх у вигляді графіка (рис.2).

Про спеціалізацію сільськогосподарських підприємств Тростянецького району ми можемо говорити розглянувши структуру товарної продукції, тобто продукції, що виробляють господарства для реалізації на сторону на основі даних додатку-А

Аналізуючи дані, наведені в додатку-А можемо зазначити, що підприємства Тростянецького району більшу увагу приділяють галузі рослинництва, так як питома вага продукції галузі рослинництва в загальній сумі за 2000-2004 роки становить 69,1%, а в галузі тваринництва лише 30,9%. Найбільшу питому вагу в структурі рослинництва займають зернові та зернобобові, які в середньому за останні п'ять років склали 42,4%. Також значний обсяг в структурі товарної продукції становлять: цукрові буряки (17,7%) та кукурудза на зерно (6,7%), а також соняшник (4,8%) Щодо галузі тваринництва, то найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції займають молоко (12%) та велика рогата худоба в живій вазі (10,8%).

2.2 Організація бухгалтерського обліку в сільськогосподарських підприємствах Торостянецького району

Для управління процесом виробництва матеріальних благ потрібно знати, скільки є матеріальних благ, скільки їх було вироблено, скільки витрачено, скільки спожито, скільки потрібно робочого часу на їх виробництво, тобто виникає потреба в контролі за мірою праці і мірою споживання. Такі дані дістають систематичним спостереженням, вимірюванням та реєстрацією виробничих і фінансових операцій, даючи їм кількісну і якісну характеристику, тобто шляхом обліку.

Необхідно відмітити, що важливою для кожного підприємства є форма ведення бухгалтерського обліку. Форма бухгалтерського обліку - це поєднання різних регістрів аналітичного і синтетичного обліку, їх взаємозв'язок, послідовність і способи облікових записів з метою узагальнення і одержання звітності.

Зазначимо, що кожне підприємство має змогу самостійно обирати форму бух-галтерського обліку, яку воно бажає застосовувати в обліковому процесі. Якщо дати загальну характеристику формі бухгалтерського обліку, яка використовується підприємствами Тростянецького району, то можемо відзначити, що під-приємства використовують журнально - ордерну форму обліку.

Охарактеризуємо журнально - ордерну форму ведення бухгалтерського обліку в господарствах Тросянецького району.

Основними реєстрами бухгалтерського обліку є журнали-ордери. Вони нагадують собою накопичувальні відомості, в яких систематизація і групування документів ведеться в хронологіч-ному порядку по кореспондуючих рахунках. Кількість таблиць у журналах-ордерах залежить від складності організації бухгал-терського обліку того чи іншого об'єкта від ступеня деталізації обліку, можливості ведення аналітичного і синтетичного обліку в одному реєстрі та інших обставин.

Журнали-ордери, як правило, призначені для синтетичного обліку операцій господарської діяльності підприємств.

Ведення записів у журналах-ордерах здійснюється у порядку однобічної реєстрації. Реєструються тільки кредитові обороти в кореспонденції з дебетовими. Журнали-ордери побудовані за кредитовою ознакою, тобто кредитові обороти по кожному балан-совому рахунку збираються в одному журналі-ордері, а дебетові обороти по цьому рахунку знаходять відображення в різних жур-налах-ордерах.

Після підрахунку записів за місяць журнал-ордер нагадує не що інше, як складну місячну журнальну статтю, в якій один рахунок кредетується, а декілька дебетуються.

Журнально-ордерна форма обліку грунтується на принципах систематизації і накопичення в хронологічному порядку даних первинних документів, що відображають господарські операції безпосередньо в реєстрах синтетичного і аналітичного обліку. Записи в накопичувалаьні відомості вносять за показниками необхідними для управління, контролю й аналізу фінансовогосподарської діяльності підприємства, а також періодичної бухгалтерської звітності.

Синтетичний і аналітичний облік здійснюється у реєстрах, як правило, в єдиній системі записів.

По синтетичних рахунках з великою номенклатурою облікових об'єктів, які мають значну кількість щомісячних записів господарських операцій, аналітичний облік ведуть допоміжних відомостях і виробничих звітах, побудованих в основному за дебетовою ознакою.

Журнали-ордери побудовані таким чином, що в них відобра-жують однорідні за економічним змістом операції, а також опе-рації, що взаємопов'язані між собою.

Для забезпечення правильного групування даних первинних документів у журналах-ордерах передбачено типову кореспон-денцію по кредиту рахунків бухгалтерського обліку і наведено перелік показників, необхідних для складання періодичної та річної звітності.

Записи в облікових реєстрах проводять в міру надходження документів або підсумками за місяць залежно від характеру і змісту операції. На документах, дані яких включено до журна-лів-ордерів, відомостей, реєстрів й аркушів-розшифрувань, вка-зують номери відповідних реєстрів і порядкові номери записів в них (номер рядка). По документах, які відображені в реєстрах загальним підсумком, номер реєстру і номер запису вказують на окремому аркуші, який прикріплюється до зброшурованих доку-ментів.

Підсумкові дані в журналах-ордерах на кожному синтетично-му рахунку в обов'язковому порядку необхідно звіряти з даними інших облікових реєстрів, в яких відображені записи по відпові-дних кореспондуючих рахунках. В тих журналах-ордерах, де об-лікові записи не можуть бути проконтрольовані шляхом зістав-лення їх з відповідними показниками інших реєстрів, підсумкові дані по документах використовуються для перевірки підсумків по окремих кореспондуючих рахунках.

Головну книгу використовоють для узагальнення даних жуналів-ордерів, взаємної перевірки правильності проведених записів по окремих синтетичних рахунках і склалання бухгалтеського балансу за місяць, квартал і рік. У Головній книзі відображують залишки по рахунках на яких вони були на початок місяця, поточні обороти і залишки по рахунках, на яких вони були на початок місяця, поточні обороти і залишок на кінець місяця по відповідних синтетичних рахунках. Записи оборотів в Головну книгу є однрчасно і реєстроацією облікових даних, що відображені в журналах-ордерах.

У Головній книзі записи за місяць виконують, як правило, по синтетичних рахунках, тому що необхідні дані в розрізі субраху-нків і аналітичних рахунків знайшли уже відображення у відпо-відних реєстрах. Обороти по кредиту відповідного синтетичною рахунка відображують одним підсумковим записом із кожного журналу-ордера, а по дебету із декількох журналів-ордерів за кореспондуючими рахунками з виведенням після цього кінцевого підсумку.

Головну книгу відкривають па рік, для чого на кожний синте-тичний рахунок відводять окремий аркуш, а за необхідності, по окремих рахунках - два аркуша.

На сучасному етапі Тростянецькому сільськогосподарському управлінню підпорядковані двадцять господарств.

В кінці року всі сільськогосподарські підприємства складають річну фінансову звітність, відповідно до “Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні”. Дана звітність складається з п'яти форм:

Баланс.

Звіт про фінансові результати.

Звіт про рух грошових коштів.

Звіт про власний капітал.

Примітки до річної фінансової звітності.

Дані форми подають в Тростянецьке районне управління сільського господарства і продовольства, де їх ретельно провіряють на взаємозв'язок між собою.

Працівники бухгалтерії на основі поданих форм складають накопичувані відомості в розрізі граф відповідних форм річної фінансової звітності, що потім дасть змогу віднести узагальнюючі дані відомостей до річної звітності по Тростянецькому району.

Отже, вся організація бухгалтерського обліку в районі побудована на централізованому рівні опрацювання бухгалтерських документів та економічних даних по району.

В умовах самофінансування розширюються завдання і зміст фінансової роботи на сільськогосподарських підприємствах. Вона повинна бути направлена на пошук шляхів збільшення прибутків і підвищення рентабельності за рахунок зниження собівартості продукції, раціональних способів господарювання, ліквідації невиробничих витрат і втрат, дотримуватись економії.

Основне завдання фінансової роботи - забезпечити господарство фінансовими ресурсами, необхідних для потреб розширеного відтворення, виконання фінансових обов'язків перед бюджетом, банками, організаціями.

На даний час посилюється контрольно-аналітична робота на підприємствах, підвищується значення забезпечення взаємозв'язку виробничих і фінансових показників. При нормативному розподілі прибутку, коли фінансування планових міроприємств сільськогосподарських підприємств залежить від наявності їх внутрішніх джерел, розрив між виробничими і фінансовими показниками недопустимий. Для досягнення в процесі планування такої єдності і підвищення якості планової роботи фінансова служба підприємства повинна розробити плани на основі відповідних економічних і фінансових нормативів і як можна повніше врахувати при плануванні всі фактори, що вливають на той чи інший показник фінансового плану забезпечення виробництва грошовими засобами складає зміст оперативної фінансової роботи, яка включає різноманітні грошові відносини підприємства з різними організаціями і особами.

В сільськогосподарських підприємствах Тростянецького району організаційна структура бухгалтерії приблизно однакова: головний бухгалтер, заступник головного бухгалтера , касир, а також існують бухгалтер по оплаті праці, бухгалтер по рослинництву, бухгалтер по тваринництву та бухгалтер по матеріальних ресурсах.

Рис.3. Організаційна структура бухгалтерії в господарствах Тростянецького району Вінницької області

Облікова політика підприємствами визначається самостійно, згідно із Законом україни «про бухгалтеський облік і фінансову звітність в Україні». Облікова політика - це сокупність принципів і процедур, що використовуютяся підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто - це вибір самим підприємством певних і конкретних методик , форм і техніки вадення бухгалтерського обліку виходячи з чинних ормативних актів і особливостей діялбності підприємства. Наказ «Про облікову політику» подано в додатку - Б.

Важливою складовою бухгалтерського обліку є документообіг. Документообігом називається встановлений порядок і термін руху документів у прцесі їх використання згідно з методами бухгалтерського обліку від моменту складання або отримання від інших підприємств до передачі в архів. Виписка з графіку документообігу представлена в додатку - В.

На Рис.4 представимо схему бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою.

Рис.4 Схема бухгалтерського обліку за журнально-ордерною фрмою.

3.ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВ ТА ШЛЯХИ ЙОГО

ПОКРАЩЕННЯ

3.1 Осоновні показники оцінки фінансового стану

підприємства

Оцінка фінансового стану - це розгляд кожного показника, отриманого в результаті фінансового аналізу, з точки зору відповідності його фактичного рівня нормальному для певного підприємства рівню, ідентифікація чинників, які вплинули на величину показника і визначення необхідної величини показника на перспективу та способів її досягнення.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14