Аналіз та обгрунтування заходів охорони флори Луганської області

Fнест. - площі ,які займають нестабільні елементи ландшафту (оранка, землі з нестабільним трав'яним покривом, площі під забудови та дороги, замулені евтрофованні водойми, місце видобутку корисних копалин та інше, ділянки земель, які підлягають антропогенному спустошенню).

За допомогою розрахункового значення КЕСЛ з екологічної точки зору ландшафту, тобто території ціле можна охарактеризувати наступним чином. Ландшафт поділяється на:

1. нестабільний з яскраво вираженою нестабільністю (КЕСЛ < 0,5);

2. нестабільний (КЕСЛ = 0,51 - 1);

3. умовно стабільний (КЕСЛ= 1,1 - 4,5);

4. стабільний з чітко вираженою стабільністю (КЕСЛ>4,5).

Площі елементів ландшафту Луганської області

Fст. = 11865 тис.га (44,44)

Fнест.= 14835 тис.га (55,56)

КЕСЛ= Fст. / Fнест.

КЕСЛ=44,44/55,56=0,8

Виходячи з даного розрахунку ми робимо висновок, що територія Луганської області знаходиться в нестабільних еколого-ландшафтних умовах (КЕСЛ=0,8)

Розділ ІV. Раритетні види флори. Природно-заповідний фонд

4.1 Загальна характеристика природоохоронного стану в області

Луганщина - один з найбідніших в Україні регіонів по кількості заповідників (точніше по їх загальній площі). З 1995 року була розширена заповідна сітка, були створені:

v Ландшафтний заказник “Самсонівська заводь” (Білокурканський район);

v Ботанічний пам'ятник природи “Велика долина” (Білокурканський район);

v Ландшафтний заказник “ Краснянське водосховище” (Красно донський район);

v Ландшафтний заказник “Міус” (Чернухінське лісництво, Перевальський район);

v Ботанічний заказник “Гончаровський” (Сватівський район);

v Загально зоологічний замовник “Меловатський лиман” (Сватівський район)

В останні роки в області були створені три іхтіологічні заказники: Деркульський, Донецький та Мускій. Проведений перший етап будівництва ракового питомника в селі Колядовка Новоайдарського району.

Дякуючи Старобельській районній організації Українського товариства мисливців та рибалок фауну Старобельщини поповнили фазани, лосі, кабани тощо, за рахунок членських внесків обладнують годівники, площадки для підкорму птахів та звірів, щорічно засіваються кормові поля.

Багато проблем по лісним ресурсам. По віку і стану більшість дубових насаджень підлягають суцільним вирубкам, при цьому іде зміна цінних порід на менш цінні. Велика площа лісів гине в результаті дії водозаборів (знижується рівень ґрунтових вод).

Кожний 4-й вид флори області зустрічається тут дуже рідко і в одному екземплярі. Заповідні території, котрі утримують близько 75% видового складу флори, займають всього лиш 0,005% площі.

В кінці ЧVIII ст. на території нинішнього Біловодського району була створена міжнародна станція і лабораторія по вивченню незайманих степів. Її очолили видатні вчені-географи та ґрунтознавці Докучаєв і Юніцкий. Задача, поставлена перед ними - раціональне лісорозведення у степу. Під їх керівництвом і особисто ними тут було посаджено в голому степу 90 га насаджень, причому таких, котрі ніколи раніше в цих районах не проростали. Були закріплені овраги. Більша частина насаджень збереглась до нашого часу. Тепер ця ділянка має назву Урочище Юнацького і оголошена пам'ятником природи. В будинку, де жив Докучаєв, створений музей степового лісорозведення, там же і встановлені їхні пам'ятники.

Однією із кращих на Україні вважається мінеральна вода “Біловодська”, створена на основі місцевих цілющих джерел і не поступаючи, а часто і перевищуюча по своїй якості багатьох зарубіжних аналогів. Вона експортується по багатьох зарубіжних країнах.

Заповідні Кременецькі ліси - самі найбільші масиви на півдні лівобережної України, які займають 35.5 тис. га. Складається з 15-ти урочищ, де голубі озера та болота розташувалися. Знаходиться на відстані близько 140 км. від Луганська. Кременецькі ліси здавна славилися своїм корабельними соснами та могутніми дубами. По свідченням, звідси за часів Петра 1 переправлялась по річкам деревина для будівництва військових та торгівельних кораблів на Воронезькому судноверхв'ї. Спеціалісти відмічають хороший стан ліса: він густий і компактний. Але лише третя частина його - природного походження. Тут проростає близько 60 видів дерев і кущів.[7]

4.2 Раритетні види флори занесені до Червоної книги України

Сальвінія плаваюча

Salvinia natans (L.) All.

Родина Сальвінієві - Salviniaceae

Наукове значення. Реліктовий (третинний) вид.

Статус. ІІ категорія.

Поширення. На всій території України ( в долинах Дніпра, Десна, Південь Бугу, Сіверського Дінця та інших річок) - спорадично.

Вид поширений також у Центральній Європі, Середземномор'ї, на Кавказі, у Середній Азії, захід Сибіру, Китаї, Японії, північної Америці.

Місце зростання. Мілководдя прісноводних і мало проточних водойм (глибина 0,5-2,5м) з мулисто-піщаними та мулисто-торфовими відкладами. У пониззях річок характерні угруповання виду, в інших місцях утворює лише фрагменти угрупувань.

Чисельність. Популяції численні, різко зкорочуються в забрудненних водоймах.

Причини зміни чисельності. Осушування екотопів, засолення та забруднення водойм.

Загальна характеристика. Однорічна трав'яниста (папоротева) водяна рослина завдовшки 10-20 см. Стебло ( діаметр 1-2 мм) плвабче розгалуженне. Листки розміщенні кільцями по три: два-плаваючі, яйцевидно еліптичні, розташованні попарно, третій - занурений у воду, розсічений, вкритий бурими волосками. Спороносить у серпні - вересні. Розмножується спорамиі вегетативно.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги України (1980). Охороняється в природних заповідниках: Дунайську Плавні, Луганському (Станично-Луганський відділ), Канівському, Розточчя та заказниках загальнодержавного значення (зокрема Святе Озеро у Козилевському районі Чернігівської області). Необхідно дослідити стан популяції.

Дельфіній Сергія

Delphinium sergii Wissjul.

Родина Жотееві -

Ranunculaceae

Наукове значення. Східно-Європейсько Кавказький вид.

Статус. ІІІ категорія.

Поширення. Донецька височина. Вид поширений також у пониззі Дону, Передкавказзі.

Місце зростання. Узлісся серед чагарників, трапляється на вапняках.

Чисельність. Характерні ізольовані популяції. У східній частині ареалу - звичайна рослина.

Причини зміни чисельності. Антропогенне порушення екотопів (випасання худоби, вирубування лісів тощо).

Загальна характеристика. Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 40-100см, з бульбовиднопотовщеним коренем. Стебло прямо стояче, просте або розгалуженне. Листки 5-7 пальчасторозсіченні. Квітки яскраво голубі (іноді під деревами білуваті), зібрані в просту або розгалуженну китицю. Розмножується насінням і кореневими бульбами. Цвіте у червні-липні. Плодоносить у серпні. Ксеромезофіт. Отруйний.

Заходи охорони. Охороняється у Луганському природному заповіднику (відділ Провальський степ) і на території пам'ятки природи

Півонія тонколиста

Paeonia tenuifolia L.

(P. lithophila Kotov?

P. biebersteiniaca Rupr.)

Родина Півонієві -

Paejniaceae

Наукове значення. Причорноморський ендемічний вид.

Статус. ІІ категорія.

Поширення. Південна частина лісостепової і степової зони, яйли Гірського Криму. Вид поширений у Центральній Європі, південно-східних районах Східно-Європейської рівнини, на Кавказі.

Місця зростання. Плакорні ділянки, степові схили з добре розвиненими чорноземними грунтами (у складі різнотрав'я степових фітоценозів).

Чисельність. Незначна. Трапляються скупчення рослин на пасовищах, частіше росте поодинці. Спостерігається скорочення чисельності виду, особливо поблизу населених пунктів.

Причини зміни чисельності. Розоорювання цілинних степових ділянок; витоптування, зривання на букети та збирання як лікарської сировини, викопування.

Загальна характеристика. Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 20-50 см, з бульбовидним коренем. Листки двічі-або тричі перисті, вузько розчленовані. Квітки (діаметр до 8см) одиничні, темно-червоні; пелюстки обернено яйцевидні. Плід - густо опушенні лстянки (2-5). Цвіте у квітні - травні. Плодоносить у червні - серпні. Розмножується насінням. Отруйна.

Заходи охорони. Охороняється в Українському степовому (відділ Хомутівський Степ), Луганському (відділ Стрільцівський Степ), Ялтинському гірсько-лісовому та Карадазькому природних заповідниках. Вирощують вид у ботанічних садах

Громовик гранітний

Onosma graniticola Klok.

Родина Шорстколисті -

Boraginacea

Наукове значення. Ендемічний вид.

Статус. І категорія

Поширення. Причорномор'я та Приазов'я: у Миколаївській області - на околицях сіл Бузького Арбузинського району та Богданівни Доманівського району, у Луганській області - незначний локалітет у Провальському Степу (відділ Луганського природного заповідника).

Місця зростання. Кам'янисті степові схили (вздовж Південного Бугу вид локалізується переважно біля гранітних відсолень, у Луганській області пов'язаний з виходами сланцю).

Чисельність. Дуже мала, різко скорочується. Зростає поодинці або невеликими групами (10-15) особин.

Причини зміни чисельності. Стенотопність і низька конкурентна здатність виду, знищення екотопів внаслідок спорудження АЕС тощо.

Загальна характеристика. Дворічна монокарпічна рослина заввишки до 40 см. Стебла пірамілальнорозгалужені. Коренева система стрижнева. Листки лінійно довгасті, звужені біля основи. Чашечки завдовжки 10-11мм, віночок - 16-18 мм. Цвіте у червні - липні. Плодоносить у липні - серпні. Розмножується насінням. Ксерофіт, Петрофіт.

Заходи охорони. Охороняється у Провальському Степу. Необхідно контролювати стан популяцій, створити заказник загальнодержавного значення, розширити роботи по інтродукції виду в ботанічних садах.

Астрагал крейдолюбний

Astragalus cretophilus Klok.

(A. cornutus auct.)

Родина Бобові -

Fabaceae (Leguminosae)

Наукове значення. Ендемічний вид.

Статус. ІІІ категорія.

Поширення. Басейн Сіверського Дінця. Вид поширений у степових районах басейну Дону.

Місця зростання. Крейдяні відсолення.

Чисельність. Даних немає.

Причини зміни чисельності. Антропогенне порушення екотопів, зокрема, внаслідок випасання худоби.

Загальна характеристика. Кущик заввишки до 100см. Стовбурці вкриті бурувато-коричневою потрісканою корою; річні пагони завдовжки 15-50 см з сріблясто-білою тонкою корою. Листки з 5-7 парами широко еліптичних або лінійно довгастих, опушених листочків. Квітки в головчастих китицях. Віночок червонувато-фіолетовий. Біб довгастий (13-20 мм), шорсткий, з циліндричним носиком. Цвіте у червні - серпні. Плодоносить у липні - вересні. Розмножується насінням. Ксерофіт. Кальцефіл.

Заходи охорони. Вирощують у Донецькому ботанічному саду НАН України. Охороняється в Луганському природному заповіднику. Необхідно контролювати стан популяції.[10]

4.3 Луганський природний заповідник

Луганський природний заповідник розташований у Луганській області.

Створений у 1968 році з метою збереження у природному стані типових та унікальних природних комплексів степової ландшафтної зони. Загальна площа заповідника - 1607,57га. складається з трьох відділень, розташованих на крайньому південному сході Луганської області: Стрільцівський степ, Провальський степ та Станично-Луганське відділ.

Згідно з фізико-географічним районуванням України Стрільцівський степ розташований в Придонецькому районі Айдарської підобласті Старобільської степової області. Цей район займає Лівобережно-Донецьку частину Луганської адміністративної області і характеризується північностеповими ландшафтами, для яких типовим є поєднання вододільно-хвилястих, яружно-балочних, надзаплавно-терасових і заплавних територій.[11] „Стрільцівський степ” знаходиться на крайньому сході України у Міловському районі, де розташоване с.Стрільцівка від якого й походить назва степу. Як заповідник місцевого значення він існував з 1936 року, а з березня 1947 року був проголошений заповідником республіканського значення. [12] Він розташований на південних відрогах Середньоросійської височини. Територія заповідника являє собою слабохвилясте плато, яке на південному заході переходить у глибокий Крейдяний яр. У східному напрямі закінчується Глиняним яром. Флора Стрільцівського степу налічує близько 550 видів, з них понад 50 ендемічних.[13]

Заповідні степи філіалів належать до східного типу різнотравно-типчаково-ковилових степів. Порівняно з південими степами видовий склад рослинності тут досить багатий, причому деякі види є характерними представниками східних степів. Раніше тут в колишній Старобільській окрузі велику площу займали так звані Старобільські степи. Тепер майже весь степ у цьому районі розорані і в первісному вигляді зберігається лише 494 га Стрільцівської цілини. Річки течуть з півночі на південь, мають високі праві і низькі ліві береги. Останні поступово переходять у пологі степові схили до річки Мілової (лівої притоки Комишної) і знаходиться „Стрільцівський степ”.

Крім згаданих ярів, на території заповідника є ряд неглибоких балок, у верхів'ях яких розміщенні невеликі площі солонцюватих та піскуватих грунтів. По всьому заповідному степу розкидано багато невеликих курганів бабаковин.

Багата й різноманітна рослинність „Стрільцівського степу” ще з кінця минулого сторіччя почала привертати увагу ботаніків. Нині живою сторінкою великої книги природи колишнього безмежного степу є заповідна цілина. Природні ліси на його території відсутні. Місцями зустрічаються лише невеликі чагарникові зарості, головним чином по схилах у напрямі до Крейдяного і Глиняного ярів та на прилеглій до них частині плато. Схили тут покриті терном, вишнею степовою, таволгою Литвинова. Чимало росте тут жостеру проносного, шипшини і бруслин - європейської та бородовчастої. Проте найбільш характерні для Стрільцівського степу зарості карагани кущової, яку у народі називають дерезною. На відкритих ділянках степу трав'янистихй покрив дуже цікавий і різноманітний. Основу його, як і південних степів, становлять типчак, різні види ковили (9 видів), а також інші злакові трави - келерія струнка, стоколос прибережний, тимофіївка степова, лисохвіст лучний, пирій волосистий, повзучий, ковилолистий. Всього на території степу налічується 45 видів злакових рослин. Порівняно з південними степами різнотрав'я у заповіднику значно багатше за видовим складом. Тут зокрема, налічується 448 видів квіткових рослин, з яких до пустельно-степових видів належить - 10, степових - 167, кам'янисто-степових - 10, лучно-степових - 102, лучних - 70, лісових - 35, бур'янів - 55 видів.

На солончакових грунтах домінує типчак борознистий та грудниця волохата, разом з якими зростають ехінопсилон очитковидний, келерія Делявіна, морківник Бессера, смовдь великолиста й інші види. Навіть цей неповний перелік свідчить про різноманітність і своєрідність та особливу цінність рослинних угруповань Стрільцівського степу. У травні - червні, тобто в період масового цвітіння більшості видів рослин, степ розцвічується яскравими барвами. Водночас у другій половині травня на плато і схилах виділяються великі сріблясто-білі плями різних видів ковили пірчастої, з яких найбільш поширеною є ковила пірчастої, з яких найбільш поширеною є ковила Лессінга. Довгі, шововисто-срібні суцвіття цих рослин нахиляються від подиху вітру, і тоді здається, що перед тобою не степ, а море, по якому біжать легенькі хвилі.

Стрільцівський степ добре відомий не тільки як резерват незайманої степової рослинності, а й місце, де ще зберігається такий реліктовий вид тваринного світу, як бабак. Жила бабачина має добре втоптану вершину, навколо якої росте кальцієфільна рослинність - ковила Лессінга, вінниччя сланке, житняк гребінчастий, блекота чорна,лобода багатолиста, на якій рясніють червоні соковиті плоди, через що місцеві жителі називають її „бабаковою малиною”, оскільки ці плоди бабака охоче поїдають.[12]

Провальський степ у системі фізико-географічного районуваня України розташований в районі головного Донецького вододілу Донецької фізико-географічної області Лівобережно-Дніпровської північностепової провінції. Ділянка Провальського степу представлена різнотравно-типчаково-ковиловими і перофітними степами Донецького округу Приазовсько-Чорноморської степової провінції.[11]

„Провальський степ” як філіал Луганського державного заповідника існує з 1975 року. У довоєнні роки він був самостійним заповідником місцевого значення. Цей дуже цікавий об'єкт природи степової зони здавна привертав увагу багатьох науковців, як біогеоценотичний комплекс різнотравно-типчаково-ковилових степів з кам'янистими, зарослими чагарником ділянками, байрачними і заплавними лісами та іншою цікавою рослинністю. Тут працювали геологи і грунтознавці, ботаніки і зоологи, фахівці ряду інших природничих спеціальностей.

Провальський степ розташований на відстані 80км від Луганська, на північному схилі головного вододілу Донецького кряжу. Загальна площа філіалу становить 587,5 га.

У Провальському степу чимало кам'янистих ділянок, розчленованих глибокими балками, є виходи на поверхню скельних утворень, що сприяє зростанню тут найрізноманітнішої рослинності. На його тероторії виявлено понад 650 видів тільки вищих водних рослин, з яких лікарських - близько 100 видів, декоративних - понад 70, кормових - близько 50, медоносів - понад20, а також значна кількість інших видів. Із загальної кількості виявлених рослин понад 100 видів належать до рідкісних і зникаючих. Більшість з них збереглися на скелях, крутих кам'янистих схилах, на узліссях байрачних лісів, у глибоких балках.

У заповіднику домінують характерні для посушливих регіонів види, які пристосувалися до сухого клімату і кам'янистих грунтів. Враховуючи такі особливості, виходячи саме з необхідності охоронирідкісних видів. під заповідник виділено дві найбільші ділянки.

Ділянка „Калиновська” площею 327,5 га являє собою складне поєднання різнотравно-типчаково-ковилових степівна розвинутих грунтах у міжпасмових пониженнях, на пологих схилах і плакорних ділянках з варіантами петрофільної рослинності на гребенях південних і східних схилів з виходами пісковиків та комплексами зсувів на сланцях балок „Калинова” і „Провалля”. Тут також чимало чагарниково-степових угруповань рослинності.

На цій ділянці зростають такі цікаві рослини, як зизофора тонка, ранник крейдяний, цибуля міцновдягнена, тюльпани змієлитий та гранітний, астрагали новоасканійський, яйцеплодий та донський, чебреці кальміуський, гранітний та ряд інших ендемічних та реліктових видів. На схилах і днищах балок збереглися ділянки кленово-ясенових байрачних дібров, а в заплаві річки Провалля - заплавних дібровз ділянками лучної, болотної і водної рослинності. В лісових насадженнях височать окремі вікові дуби. На схилах лісові насадження відіграють особливо важливіу грунтозахисну роль.

Ділянка „Грушевська” площею близько 260 га розміщена на схід від „Калиновської” в межах плакорної рівної кам'янистої цілини. Рослинність степу представлена тут мальовничими ковиловими угрупованнями. Саме на кам'янистих розсипах зростають 8 видів ковили, в тому числі й такий рідкісний вид, як ковила довголиста. Рослини ковили утворюють ряд асоціацій залежно від території, експозиції кам'янистих схилів і пасм, які в основному розміщенні у напрямі із заходу на схід. Зустрічаються ділянки засолених, кам'янистих та чагарникових степів, зарості й невеликі залишки байрачних степів. Ділянка „Грушевська” - найбільш виражений резерват справжнього кам'янистого степу.[12]

Станично-Луганське відділеня знаходиться в Лугансько - Станичному районі за 8 км на південь від залізничної станції Новокондрашівська. Площа - 494га. Ділянка розташована вздовж лівого берега річки Сіверський Донець. Це єдина в Україні заповідна ділянка заплави річки в степу.[11]

Центральна частина заплави ускладнена старицями, озерами, протоками. Рослинний покрив являє собою комплекс лісової, лучної, болотяної, водяної та піщано-степової рослинності. На більшій частині відділу зростають заплавні діброви з домішкою в'яза, ясена, липи серцелистої, яблуні лісової. У підліску - клен татарський, крушина ламка, бруслина бородавчаста. На знижених і прируслових ділянках, по берегах озер та стариць зростають верба і тополя чорна. Вільшанки розташовані на притерасній частині заплави на перезволожених грунтах. Підлісок утворюють свидина, бузина, черемха, калина. У травостої переважають вологолюбні лісові, лучні, та лучно-болотні угрупування. Соснові насадження піщаної тераси являють собою чисті молоді культури з повною відсутністю трав'яного покриву. Рослинність безлісних ділянок тераси представлена піщано-степовими угрупуваннями, які внаслідок антропогеного вплву перебувають на різних стадіях дигресії. Всього у флористичному складі відділу близько 630 видів рослин. Багатий тваринний світ: лось, свиня дика, заєць-русак, білка, куниця лісова, куниця кам'яна, лисиця, велика кількість гризунів, земноводних, плазунів. Серед птахів - зяблик, соловей, шпак, сорокопуд-жулн, синиця велика, вівсянка звичана, дрізд чорний, дрізд співучий, по берегах гніздяться чирки, качки; трапляються - білохвіст, балабан, скопа, пугач, дрофа.

Всього у заповіднику налічується понад 1030 видів вищих рослин, з них 57 рідкісних, 16 видів з яких занесено до Червоної книги України ( крокус сітчастий, брандушка весняна, тюльпан Шрека, ковила волосиста, ковила Іоана тощо). Крім того, 83 види рослин включено до регіональних списків охорони. Фауна Луганського природного заповідника налічує 66 видів ссавців, 247 - птахів, 10 - плазунів, 8 видів земноводних. З рідкісних трапляються перев'язка звичайна, дрофа, скопа, балабан, орлан білохвіст, а також тхір степовий, їжак вухастий, пугач, ходулинчик, журавель сірий (на прольоті), занесені до Червоної книги України.

Наукова робота у Луганському заповіднику спрямована на вивчення ландшафтів степу і заплавних лісів, демутаційного процесу рослиного покриву, розробку наукових основ опимального режиму заповідання природних екосистем в умовах антропогенного впливу. Ведуться спостереження за програмою „Літопис природи” та за програмою регіонального екологічного моніторингу.[13]

Розділ V. Загальна оцінка стану охорони рослинного світу та шляхи його покращення

Аналіз сучасного землекористування в області свідчить, що з наявності 5-тої частини території придатної для відтворення пиродних ресурсів тут неможна розраховувати на позитивні зрушення: це не цілий масив, а окремі частини землі, що ізольовані одна від одної. На території області повністю порушений необхідний кругообіг речовин особливо, води.

Використання окремих міроприємств підвищення активності біосистеми (лісопосадки, охоронні території) або недостатньо, або навіть і шкідливо (надлишок мінеральних добрив, пестицидів), а також ускладнює стан біосфери в цілому.

В Луганській області темп росту інвестицій в природоохоронну діяльність постійно відстає від темпів росту капіталовкладень у виробництво. В результаті чого, у сільському господарстві області слід очікувати дальнійшого забруднення і порушення грунтового покриву, а в промисловості - посилення забруднення повітряного і водного басейнів, перенасичення території відходами.

З екологічної точки зору ситуація з водними ресурсами гірше, ніж стан повітряного басейну в 5 разів. Деградація грунтових ресурсів зумовлена їх змивом. Екологічний вузол проблем локалізується в районі населенних пунктів: Лисичанськ, Северодонецьк, Рубіжне, Луганськ, Щастя.

Джерелом підвищення рівня радіації і вмісту шкідливих для людини хімічних утворень є шахтні терикони, доменні печі. Непередбачувані наслідки закриття шахт та їх затоплення без наукового на те обгрунтування.

Практично на всій території області середовище проживання для людини оцінюється, як критичне. В області найнижча на Україні тривалість життя.

Луганську область необхідно визнати, як зону надзвичайного екологічного лиха.

Проблеми охорони лісів Луганської області пов'язані з їх рекреаційним використанням. Рекреаційні навантаження характеризуються дуже нерівномірно. В лісових масивах найбільш привабливі природні, старовікові, розрідженні, з розвиненим трав'яним покривом, яскраво виражені насадження у свіжих і вологих типах лісів поблизу рік та озер. У байрачних лісах рекреанти розміщуються на галявинах, а всередині лісу на - рівних галявинах тальвигу не затримуючись на схилах з густим підліском.

У відповідності з розпорядженням представника президента України в Луганській області державну екологічну безпеку, була створена і введена в роботу система обласного моніторингу оточуючого навколишнього середовища. У зв'язку з цим були розроблені такі програмні системи: „Поверхневі води”, „Джерела викидів в атмосферу”, „Фауна”, „Екологія і право”. При створені програми „Підземні води”, „Грунти” створена досвідчена геоінформаційна пошукова система з використанням багатошарової карти з екологічною ситуацією.

Закриття шахт в Луганській області є - джерелом дуже багатьох серйозних екологічних проблем. Неврахування широкого спектру екологічних питань, як при проектуванні, так і в процесі ліквідації шахт, порушення природоохоронного законодавства приводить до суттєвого погіршення стану навколишнього середовища у вугільнодобувних регіонах Луганської області, і необхідності залучення додаткових грошових інвестицій задля вирішення екологічних проблем, що виникають в зв'язку з реструктуризацією вугільної промисловості.

Спостереження, що проводилися Луганською лабораторією екології грунтів, інституту агропромислового виробництва, за станом грунтового покриву після закриття шахт, свідчать проте, що грунти на цих ділянках до підтоплення відносилися до висококультурних з вмістом гумусу 4-8%, а в зв'язку з підвищенням рівня грунтових вод, внаслідок закриття шахт, призвело до того, що розпочалися процеси заболочування і пов'язані з ними засолення і солонцювання, що викликають значну деградацію грунтового покриву.[7]

Так, як в Луганській області спостерігається значне антропогенне навантаження для зменшення його впливу пропонується впроваджувати в практику концепцію міської зелені. Дана концепція протистоїть урбанізації і її негативним наслідкам - зникненню лісів, луків, погіршення кількісного і якісного стану поверхневих і підземних вод, забрудення повітря та девастації грунту. В цій ситуації комплексне озеленення охоплює практично всю незабудовану територію міста. Прийоми садово-паркового мистецтва виходять за межі традиційних об'єктів озеленення садів і парків і стають інструментом формування культурного ландшафту.

Озеленення, як галузь міського народного господарства зосереджується на вирішенні трьох головних завдвнь:

· охорона і консервація існуючих садів і парків;

· формування новостворених садово-паркових об'єктів;

· рекультивація девастованих ландшафтів.

Потрібно провести закриття екологічно небезпечних шахт з урахуваням і дотриманням всіх норм і вимог, впровадити нові системи очистки стічних побутових вод, встановити і замінити на сучасні фільтри по очищенню повітря від шкідливих домішок. На підприємствах забезпечити контролю по дотриманню вимог, щодо санітарно-захисної зони поблизу підприємства.

Збільшити кількість зелених насаджень.[14]

Висновок

В даній курсовій роботі було досліжено Луганську область. Її місце в загальному адміністративно територіальному районуванні, визначено те, що особливістю природних умов є її розташування в Степовій зоні України, що є частиною Євразіатської степової області, яка простяглася широкою смугою від пониззя Дунаю до передгір'я Алтаю й далі на схід через Північну Монголію до Великого Хінгана. На Україні вона на півночі межує з Лісостепом і простягається на південь до передгірного Лісостепового Криму, а на останній території доходить до берегів Чорного та Азовського морів.

Луганська область разом із Донецькою областю утворюють Донецький економічний регіон, який є найбільш економічно розвиненним в Україні. За кількість та густотою населення район посідає перше місце. Переважна частина населення зайнята в промисловості, тут зосередженні великі людські ресурси. Є гострі проблеми раціонального використання трудових ресурсів, особливо в шахтарських селищах.

Донецький район в Україні найбільш економічно розвинутий, особливо такі галузі, як електроенергетика, вугільна, металургійна, хімічна промисловість, важке машинобудування та промисловість будівельних матеріалів. У сільському господарстві домінує приміський тип господарювання.

Велика кількість проблем в області пов'язана з лісовими ресурсами. По віку і стану більшість дубових насаджень підлягають суцільним вирубкам, при цьому іде зміна цінних порід на менш цінні. Велика площа лісів гине в результаті дії водозаборів (знижується рівень ґрунтових вод).

Кожний 4-й вид флори області зустрічається тут дуже рідко і в одному екземплярі. Заповідні території, котрі утримують близько 75% видового складу флори, займають всього лиш 0,005% площі.

Нами був розрахований коефіцієнт екологічної стійкості ландшафту, який становить 0,8 (КЕСЛ=0,8). Виходячи з даного розрахунку ми робимо висновок, що територія Луганської області знаходиться в нестабільних еколого-ландшафтних умовах.

В 5 розділі цієї курсової роботи була дана загальна оцінка стану охорони рослинного світу та шляхи для його покращення. Було запропоновано впроваджувати в практику концепцію міської зелені, дана концепція протистоїть урбанізації і її негативним наслідкам.

Список використаної літератури

1. Географічна енциклопедія України: В 3-х т. Ред.кол.:...О.М. Маринич (відповід.ред.) та ін.- К.:”Українська Радянська енциклопедія” ім.М.П. Бажана, 1990.-т.2:З-О.-480с.

2. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Посібник для викладачів економічних і географічних факультетів вузів, наукових працівників, аспірантів/.-К.:Знання, 1998.-486с.:іл.

3. Масляк П.О., Олійник Я.Б., Степанченко А.В., Шищенко П.Г., Географія: Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів. Програма і відповіді на всі запитання. - К.: Товариство “Знання”. КОО. 1998.-829с.

4. Коротун І.М., Коротун Л.К., Коротун С.І., Природні умови та ресурси України. Рівне. Видавництво УДАВГ, 1997-175с.

5. Геоботанічне районування Української РСР. Академія наук Української РСР інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного (відп. ред. А.І. Барбарич),К.: „Наукова Думка”,1977,290с.

6. Зубков Р.М,, Матлак Е.С. Экологическая обчтановка в Донецкой области. Одесский гидрометеорологический институт. Материалы ІІІ Всеукраинской научной студенческой конференции «Экологические проблеми регионов» (г.Одесса, 25-26 апреля 2001 г.) - с.30-32.

7. www. library. lg. ua/regions/eco.htm.

8. Материалы «Годового отчета Госуправления экологической безопасности в Луганской области о состоянии окружающей природной среды за 1999 год»

9. Кононов И.Ф., Конова Н.Б., Денщик В.А. Кризис и самоорганизация: Шахтерские города Донбасса в период реструктуризации угольной промышленности: социальное и экологическое измерения. - Луганск: Альма-матер, 2001.

10. Червона книга України. Рослинний світ:/ Редкол.: Ю.Р. Шеляг-Сосонко (відп.ред.) та інші. - К.: „Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 1996. - 608 с.

11. Грищенко Ю.М. Основи заповідної справи.: Навч.посібник. Рівне: РДТУ, 2000. - 239с.

12. Природоохоронні території Української РСР. Є.В. Кочаловський, К.М. Ситник, О.К. Ющенко та інші; За ред. Д.Й. Проценко.-К.: Урожай, 1983.-176с.,іл.

13. Хрестоматія з географії України:Посібник для вчителя (упоряд. П.О. Масляк, -П.Г. Шищенко, К.: Генеза, 1994, 448с.

14. Кучерявий В.П. Урбоекологія. - Львів: Світ, 1999 - 360с.іл.

Страницы: 1, 2, 3